Друга світова війна. Зима 1941-го. Наші наступають. Раптом передня лінія атаки наривається на німецький дот, звідти строчить кулемет і пройти ну ніяк не можна. Атака припиняється. Командування не знає, що робити. Раптом бачать, що до доту збоку підходить загін партизан і один з них раптом падає на дот закриває собою кулемет і, природно, гине. Наші
Серйозно та з посмішкою!
Category Archives: Про Штірліца та фашистів
Штірліц погладив кішку. Кішка здохла. «Дивно», — подумав Штірліц і поплював на праску.
Штірліц підійшов до вікна. На вулиці стояв гестапівець у фуфайці і на лижах. «Фуфлижнік», — подумав Штірліц. Некрозоофіл на кладовищі домашніх тварин радісно: — Так ось де собака зарита! Мюллер їде по трасі. Раптово його обганяє автомобіль. — Шумахер. — Подумав Мюллер. Тут з автомобіля висовується гранатомет і лунає постріл. — DOOMер. — Встигає передумати
Одного разу в рейхсканцелярії виробляли перевірку особистих справ співробітників. Особлива увага приділялася перевірці якостей характеру. Для цього Мюллер придумав свою власну систему. До кабінету увійшов Холтофф. — Холтофф, загадайте-ка число до ста. — Сказав Мюллер. — Загадав. — Яке? — 53. — Hе може бути! Я впевнений, що ви загадали 35, але просто боїтеся сказати!
Штірлцу прийшла телеграма з Центру: «Штірліц, вітаємо! Ви стали дідусем!» — Ну, нарешті! радісно подумав Штірліц — скоро дембель!
— Мабуть повис! — Подумав Штірліц, в сотий раз безрезультатно натискаючи на кнопку комп’ютера. — Мабуть Штірліц! — Подумала ВIОS, але про всяк випадок, пискнула.
Жило було в синьому моpе Чудо-юдо і кожні сто років вспливало воно і поїдало сто гарних дівчат, що стояли на беpегу і так продовжувалось багато століть, але ось одного разу спливає воно і зирк, а замість дівчат на берегу стоять сто юнаків, обpадовалось, подумало ну зараз зїм, але тут один з них і запитує, а
