Анекдоти, Фермери та їх господарство.

З’явився в курнику новий молодий півень, а старий йому й каже:
— Можеш топтати всіх курей, крім он тієї пеструшки.
— Чому це? — Запитує молодий — я всіх хочу.
— Добре, — відповідає старий, — якщо наздоженеш мене, то
можеш і її теж топтати.
На наступний день господар, тримаючи в руках курячу лапу:
— Це ж треба — шостого півня купую і знову блакитного.

Фермер виявився долею за одним столом з леді Гамільтон:
— Я дивлюся, ви замовили устриць. Ризикуєте!
— Чому це?
— Я якось з’їв пару штук і потім місяць лежав у лікарні!
— Що, виявилися несвіжими? А хіба ви не помітили, коли розкрили стулки? — Здивувалася леді Гамільтон.
— А хіба їх треба розкривати?

Фермер застрахував від пожежі комору.
— А якщо моя комора згорить сьогодні ж вночі, скільки я отримаю?
— Років десять, — відповів страховий агент.

Фермерка каже чоловікові за ранковою кавою:
— Дорогий, а адже завтра двадцять п’ять років, як ми з тобою одружені! Чи не заколоти Чи нам з цього приводу кабанчика?
— Ось ще дурниця! Кабанчик-то в чому винен?

Техасець розповідає про розміри свого ранчо, для будівництва якого йому потрібно було та наняти бригаду будівельників:
— У мене йде два дні, щоб проїхати з кінця в кінець на машині.
— Раніше у мене теж була паскудна машина, — співчутливо говорить йому співрозмовник.

— Кажуть, що сільськогосподарські продукти коштують тепер набагато дорожче, ніж раніше.
— Ще б пак! Тепер фермеру треба знати ботанічні назви тих культур, які він вирощує, зоологічні назви тих комах, які з поїдають, а також найменування тих хімічних препаратів, які використовуються для боротьби з ними. Хтось має за це платити!

Одного разу фермер поїхав на ярмарок, залишивши дружину вдома наглядати за господарством. Повернувшись пізно ввечері і сказавши, що він дуже втомився, фермер поцікавився:
— Корови вже вдома?
— Так, уже давно, — відповідає дружина.
— А коней ти розпрягли і нагодувала?
— Так.
— Дрова наколола на ранок?
— Так.
— Курей і качок зібрала для завтрашнього базару?
— Так.
— А колеса у воза змастила?
— Так.
— Ну що ж, — сказав він з полегшенням, — дай мені тепер повечеряти, Мері, і я ляжу. Вся ця робота починає вже на мені позначатися.