Дуже літня пара в своєму маленькому будиночку. Вранці чоловік каже дружині:
— Аделаїда, подай мої щелепи.
— Для чого вони тобі?
— У мене з’явилося бажання тебе вкусити.
Смертельно хворий старий диктує заповіт:
— Дружині я заповідаю 100 тисяч, синові — 50, доньці — теж 50 …
Подумавши, додає:
— Господи, де ж я візьму стільки грошей?
Один дідок запитує в іншого:
— Скажи, Іван, збулася чи якась мрія твого дитинства?
— Збулася. Коли батько тягав за волосся мене, я мріяв лисим бути!
Старий селянин лежить на смертному одрі. До нього підходить старший син і вмираючий ледь чутно говорить йому:
— Сину мій, я відчуваю запах того чудового пирога, який твоя мати готує по святах. Піди і попроси у неї шматочок для мене. Син іде і через деякий час повертається з порожніми руками.
— А де ж пиріг? — Лепече вмираючий.
— Мати сказала, — відповідає син зі сльозами на очах, — що цей пиріг ми будемо їсти на твоїх похоронах.
Сільверсту було вже майже під дев’яносто, коли він одружився на вісімнадцятирічній Елізабеті. Вкладаючись на своє шлюбне ложе, він запитав молоду дружину.
— Скажи мені, миле дитя, тебе мати пояснила, що потрібно робити в шлюбну ніч? Молода зашарілася з голови до ніг:
— Ні, — пробелькотіла вона.
— Дуже шкода, — відповів він. — Боюся, що я вже забув, як себе вести.
У день свого сторіччя ювілярка говорить до дільничного лікаря:
Comments are closed.